Усатюк А. І.
Луганський обласний протитуберкульозний диспансер, м. Луганськ
В 2001 році з ініціативи головного лікаря в облтубдиспансері було відкрито кабінет інформаційно-хвильової терапії (ІХТ), в якому використовувались прилади «ІХТ-Поріг».
За період з 2001 по 2004 рік курс лікування пройшло 111 хворих туберкульозом органів дихання. Хворі контрольних груп лікувалися за традиційними методами за допомогою протитуберкульозних препаратів та патогенетичної терапії.
Характеристика туберкульозного процесу у хворих обох груп була ідентичною.
В середньому 1 курс лікування ІХТ складає 10 сеансів. Повний курс лікування кожного хворого на туберкульоз складав 20-30 сеансів, з перервою між курсами у 2 тижні.
Тривалість сеансу – 30 хвилин, використовували 4-5 зон. Під час сеансу у 65 відсотків хворих відмічалися загальні та місцеві сенсорні реакції. Загальні реакції проявлялися покращенням самопочуття, підняттям емоційного фону, часто сонливістю. Місцеві реакції проявлялися у вигляді тепла, холоду або „бігання комах”. У хворих оцінювались такі показники: субфебрільна температура, слабкість, пітливість, схуднення та зниження або відсутність апетиту. Враховували і такі симптоми: кашель, кількість харкотиння, показники клінічного аналізу крові та функціонального обстеження печінки. Проводилось поетапне рентгенологічне обстеження протягом всього курсу лікування. Особливу увагу звертали на побічні реакції від прийому протитуберкульозних препаратів.
Результати.
У хворих на туберкульоз, для лікування яких додатково застосовували ІХТ, відзначалося істотне зниження побічних реакцій на протитуберкульозні препарати після 4-5 сеансів та повне зникнення симптомів інтоксикації. Після 2-3 сеансів ІХТ значно збільшувалась кількість харкотиння, але після 5-6 сеансів його кількість значно зменшувалась, що було позитивним явищем, враховуючи, що бронхи очищувались за рахунок відхаркувальної дії ІХТ.
Через місяць після початку лікування, у хворих нормалізувалися показники крові. При контрольних рентгенографіях через 2 місяці після початку лікування ІХТ у хворих спостерігалося швидше розсмоктування вогнищевих та інфільтративних тіней в легенях, а порожнини розпаду зменшувались більше ніж в 2 рази порівняно з контрольною групою.
У хворих, яким проводили сеанси ІХТ, припинення бактеріовиділення наставало на 1-2 місяці раніше, ніж у хворих контрольної групи. Наступала також ремісія супутніх захворювань, нормалізувалася функція печінки.
Висновок.
Наведені дані свідчать, що застосування ІХТ у комплексному лікуванні хворих на туберкульоз раціональне. ІХТ в 2 рази підвищує ефективність лікування та скорочує термін перебування хворих в стаціонарі, що має велике значення як в економічному відношенні, так і в соціальному плані. Хворі швидше повертаються до нормального життя, відсутні явища „госпіталізму”, коли хворий звикає до перебування в лікарні та набуває асоціальних звичок.
